Автозащитник

Остановка ближе 10м от пешеходного перехода

АДМИН — Tue, 22 Jul 2014 11:34:39 GMT

Обвинение в остановке ближе 10м от пеш. перехода (выигрыш)
інспектор з АП ВДНІ м. Южноукраїнська сержант міліції Черних Олександр Васильович

_до Южноукраїнського міського суду________
(назва суду)
__вул. Дружби народів, 3а__________________
(адреса суду)
позивач *** Наталя Петрівна_________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
м. Южноукраїнськ________________________
вул. ***, *** кв. ***________
(адреса)
_дом. (05136-***), моб.***______
(телефон)

відповідач __Управління УДАІ УМВС України_________
__в Миколаївській обл.____________________
(Управління ДАІ – повна назва)
__вул. Новозаводська, 1-Б__________________
__м. Миколаїв, Україна, 54056______________
(адреса)
__ (512) 21-20-91____________________
(телефон)

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про визнання протиправними дій інспектора ДПС Черних О. В.
та скасування постанови сер. ВЕ № *** від **.09.2010 у справі про адміністративне порушення, передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України.

Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст. 288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до міського суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч.2 ст.19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

**.09.2010 я, *** Н.П., керуючи з додержанням ПДР автомобілем марки ***, державний номерний знак ВЕ**** і рухаючись по вул. Молодіжній м. Южноукраїнськ, була зупинена інспектором з АП ВДНІ м. Южноукраїнська сержантом міліції (далі – інспектор) Черних Олександром Васильовичем на перехресті вул. Леніна і вул. Молодіжна. Зупинивши мене інспектор Черних О.В., не представившись, як вимогає ч.2 ст.5 Закону України «Про міліцію» та не назвавши причину зупинки, почав вимагати документи. На його вимогу я йому їх передала та попрохала назвати причину зупинки. Інспектор Черних О.В. в грубій формі відповів, що «я сама маю знати», і почав мовчки складати постанову у справі та адміністративний протокол, якій потім він дав мені на підпис. Я, прочитавши заповнений і підписаний свідком, який представив зі своєї сторони інспектор Черних О.В. адміністративний протокол, в якому інспектор обвинувачував мене в здійснені адміністративного правопорушення – зупинки ТЗ ближче 10 м від пішохідного переходу, категорично з цім не погодилась та намагалась дати пояснення по суті, спочатку усно, а потім письмово в графі «Пояснення» протоколу. В момент записування в протокол фамілії свідків події які могли б підтвердити відсутність правопорушення з мого боку, інспектор Черних О.В. вирвав у мене з рук протокол, став кричати на мене и погрожувати свідкам події: пасажиру в моєму авто і продавцю торгового закладу, біля якого я здійснювала зупинку. А після того, як я попросила його вести себе відповідно до чинного законодавства і поводитись як працівник МВС, він став погрожувати, що якщо я буду робити йому зауваження, то він доставить мене і свідків в міський відділ міліції за псування протоколу.
Після цього інспектор Черних О.В. відав мені мої документи, та наказав від’їжджати, не вручивши мені ані копію протоколу, ані копії постанови.
На даний час постанова сер. ВЕ № *** від **4.09.2010 про притягнення до адміністративної відповідальності зі стягненням у вигляді штрафу 340 грн. не була надіслана мені у порядку і в строк, передбачені КпАП України, про її існування я дізналася тільки з повідомлення про виклик мене до Відділу державної виконавчої служби, яке отримала **.12.2010 в 17:27 в почтовій скриньці без конверта. Після візиту до ВДВС **.12.2010 я зробила з матеріалів справи копію постанови сер. ВЕ № *** від **.09.2010, яку і долучаю до адміністративного позову.

Шановний суд, з зазначеною постановою я не погоджуюсь, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та процесуальних норм и не відповідає дійсності, є незаконною, та підлягає скасуванню з наступних підстав:
1. Жодних доказів моєї вини, передбачених чинними законодавчими і підзаконними актами, справа не містить.
Інспектором ДПС Черних О. В. не надано по справі жодного доказу, вказаних в ст. 251 КпАП України (окрім протоколу, складеного працівником ДАІ): пояснень потерпілих, показів технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
2. Я здійснила зупинку в кишені дорозі біля торгового закладу по вул. Молодіжній, але на відстані більше ніж 15 метрів від найближчого пішохідного переходу. Я наполягаю на тому, що мною не було порушено п. 15.9 Правил Дорожнього руху, а саме я зупинилась на дозволеної відстані від пішохідного переходу.
З місця де знаходився інспектор неможливо «на глазок» встановити відстань від зупинки до переходу, але інспектором ДПС Черних О. В. не біло проведено ніяких замірів будь-якими вимірювальними засобами відстані від місця моєї зупинки до знаку «Пішохідний перехід» в підтвердження свого обвинувачення.
До того ж на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, згідно зі ст.ст.10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов інспектором ДПС Черних О.В. зобов’язаний був застосувати повірений засіб вимірювальної техніки, укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні, свідоцтвом про повірку, з вказаним терміном дії до наступної повірки.
3. Інспектор ДПС Черних О.В. провів процес виявлення обставин по справі з дуже спрощеним підходом – не опитавши ні мене, ні свідка по справі: ***, який був в моєму авто, та міг дати пояснення по справі, закінчив розгляд адміністративної справи, не з’ясував всі обставини та не маючи жодного доказу . Тому я вважаю, що при винесені постанови були грубо порушені вимоги ст. 245, 252, 280 КпАП України по всебічному, повному і об'єктивному з'ясуванню обставин кожної справи в їх сукупності, вирішенню її в точній відповідності з законом.
Прошу суд звернути увагу на те, що при винесені постанови була грубо порушена ст. 33 КпАП України, яка зобов’язує посадових осіб при накладенні стягнення враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Так, як інспектор Черних О.В. не вніс усіх свідків зазначених подій до протоколу, прошу суд визнати свідком подій того дня - громадянина України ***, який мешкає вул. ***, ***, кв.***, якій був моїм пасажиром в моєму авто.

Оскільки всі мої дії відповідають законодавству України і адміністративного правопорушення я не скоювала, тому вважаю, що законні підстави для притягнення мене до адміністративної відповідальності відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями керуючись ст.ст. 6, 18, 19, 99, 102, 104-106 КАС України, ст.ст. 287, 288, 289 КпАП України

ПРОШУ:

1. Поновити строк на подачу адміністративного позову як пропущений з поважних причин з дня, коли я дізналася про порушення своїх прав, з отримання мною **.12.2010 повідомлення про виклик мене до Відділу державної виконавчої служби.

2. Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі.

3. Визнати протиправними дії інспектора ДПС Черних Олександра Васильовича.

4. Скасувати постанову сер. ВЕ № *** від **.09.2010 у справі про адміністративне порушення, передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України.

4. Стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Додатки:
1. Доказ сплати судового збору – квитанція установи банку;
2. Копія постанови сер. ВЕ № *** від **.09.2010 по справі про адміністративне правопорушення за порушення правил дорожнього руху, передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України
3. Копія повідомлення з відділу державної виконавчої служби;
4. Копії адміністративного позову та доданих матеріалів у відповідності до кількості відповідачів у справі.

«_____»________20__ року ________________
Підпис П.І.Б

Остановка

АДМИН — Tue, 22 Jul 2014 11:33:06 GMT

До Хмельницького міськрайоного суду
29000 м. Хмельницький
вул. Театральна, буд.54

Позивач: Петров Леонід Станіславович
що зареєстрований за адресою
29000 м. Хмельницький вул. Раги 54
тел.: (067) 222-22-22

Відповідач: Управління Державної автомобільної
Інспекції Управління Міністерства
внутрішніх справ України в
Хмельницькій області
29008, м. Хмельницький,
вул. Коцюбинського 35/2
тел.(03822) 2-12-27

ПОЗОВНА ЗАЯВА
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення
та закриття провадження по справі

Постановою інспектора ДПС ВДПУ м. Хмельницького молодшого сержанта міліції Сталоне Дмитра Олександровича (надалі інспектор ДПС), серії ВХ № 136977 від 10.08.2010 ро¬ку (надалі за текстом постанова) на мене було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) гривень за те, що я 10.08.2010 ро¬ку об 14 год 40 хв., керуючи автомобілем Мерседес д/н ВХ 59-44 АХ , по вул. Театральній в м. Хмельницькому не виконав вимогу знаку 3.34 ( зупинка заборонена), чим порушив п. 8.4 ПДР України.
10.08.2010 року, рухаючись по вул.. Театральній у м. Хмельницькому, двигун мого автомобіля перестав працювати, коли я спробував його завести в мене нічого не вийшло, тоді відповідно до ПДР п. 1.10, 15.14, 9.9а я увімкнув світлову аварійну сигналізацію і був вимушений зупинити автомобіль біля краю проїзної частини . В цей момент під'їхав автомобіль ДПС. Не вислухавши мої пояснення інспектор ДПС склав протокол про адміністративне правопорушення. До протоколу я додав письмове пояснення на окремому листку, де виклав своє клопотання відповідно до ст. 268 КУпАП, не приймати рішення відносно мене зразу, а перенести розгляд справи на інший день, для того, щоб в мене була змога надати докази своєї невинуватості. Інспектор ДПС призначив розгляд справи на 10 год. 00 хв., 12.08.2010 року., за адресою вул. Купріна 48/1, ВДАІ м. Хмельницького, каб. № 30, про що зробив відповідний запис в протоколі про адміністративне правопорушення. Прибувши 12.08.2010р. у вказаний час у ВДАІ м. Хмельницького, я надав довідку з станції технічного обслуговування про те, що 10.08.2010 було проведено діагностику мого автомобіля та виявлено такі несправності – збій комп’ютерної системи, що призводить до короткочасного вимикання двигуна. Інспектор ДПС довідки до уваги не прийняв і не долучив до справи, а лише вручив мені вже заповнену копію постанови в справі про адміністративне правопорушення. Отримавши постанову я звернув увагу на те, що в графі де стоїть дата винесення постанови і дата її отримання, зроблено виправлення з 10.08.2010 на 12.08.2010. Таким чином можна зробити висновок, що розгляд справи та прийняття рішення по справі відбулись без моєї присутності, ще 10.08.2010р., не зважаючи на моє клопотання, а 12.08.2010р., мені лише вручили копію постанови, порушивши мої права передбачені ст. 268 КУпАП.
Вважаю дану постанову необґрунтованою, такою що не відповідає нормам КУпАП та винесеною з перевищенням компетенції суб’єкта владних повноважень. Також під час винесення постанови не дотримано вимоги ст..ст. 245, 276, 278, 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна вина (умисна або не¬обережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встанов¬лений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в моїх діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Із зазначеною постановою не погоджуюсь, оскільки вона винесена з порушенням норм права, є незаконною, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав:
1) Вимушено зупиняючи автомобіль в даному місці я керувався ПДР п. 1.10, 15.14, 9.9а, де чітко вказано, що у разі вимушеної зупинки в місці де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити, діяти у відповідності до п.п. 9.9 - 9.11 ПДР, що я і зробив, увімкнувши аварійну світлову сигналізацію. Якщо мені дійсно потрібно було б зупинитись, я б це зробив на одній із стоянок для автомобілів, яких по вул.. Театральній неподалік того місця де знаходився мій автомобіль є аж дві (поруч з Промінвест банком та навпроти, поруч з Державною податковою інспекцією).
2) Під час зупинки авто та складання протоколу інспектор представився не чітко і не зрозуміло, чим порушив пп. 2.14(в), 2.14(г) ПДР України, а також п.15.5 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України від 27.02.2009 №111 .
3) Відсутні докази скоєння порушення – матеріали фото чи відео фіксації або покази свідків на підтвердження мого нібито порушення. Це є порушенням вимог п. 1.6. розпорядження МВС України №466 від 21.05.2009.
4) Дані обставини (відсутність порушень ПДР з мого боку) може підтвердити пасажир, що знаходилась в моєму авто, яка бачила всі обставини та може виступати свідком:
- Ткачова Інна Михайлівна 1.08.1963 р.н., прож., м. Хмельницький вул. Вигодовського 35.
5) При складанні протоколу мені не було роз’яснено мої права та обов’язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що є порушенням ст.. 256 КУпАП.
6)Зазначена постанова винесена з порушенням ст. 33 КУ¬пАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопо¬рушення накладається у межах, установлених цим кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчи¬неного правопорушення, особа порушника, ступінь його ви¬ни, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. При винесенні оскаржуваної постанови цього зроблено не було, та посадовою особою, яка винесла цю постанову, вимоги закону не враховані.
7) При винесенні постанови було порушено мої права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема:
• знайомитися з матеріалами справи;
• давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;
• при розгляді справи користуватися юридичною допомо¬гою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням. Всіх наданих мені цим законом прав я був позбавле¬ний, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
8) Справа про адміністративне правопорушення була розглянута без моєї присутності, що є порушенням п. 2.8. Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України від 26.02.2009 №77.
Згідно ст.72 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 287, 288, 289, КУпАП, ст..ст. 104-106, 162 КАС України,

ПРОШУ:
1. Постанову серії ВХ № 136977 від 10.08.2010 року про накладення на мене – Петрова Леоніда Станіславовича адміністративного стягнення по ст. 122 ч. 1 КУпАП в розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) гривень визнати незаконною та скасувати.
2. Закрити відносно мене провадження по справі про адміністративне правопорушення.
3. Витребувати у відповідача матеріали справи.

Додаток:
• дві копії постанови в справі про адміністративне правопорушення;
• дві копії протоколу про адміністративне правопорушення;
• довідка із станції технічного обслуговування та її копія;
• копія позовної заяви;

19.08.2010 Л.С. Петров

Вынужденный обгон

АДМИН — Tue, 22 Jul 2014 11:31:44 GMT

Голові Миргородського міськрайонного суду Полтавської області

Позивач :

************ Микола Євгенович, 37601 Полтавська обл. м. Миргород вул. Шишацька буд. **, кв. **

моб. тел: 050-***-**-**

Відповідач :

майор Осінцев Андрій Володимирович

Який працює: старший інспектором взводу супроводження ДПС УДАЇ ГУМВС м. Запоріжжя.

69000 Запоріжжя. вул. Космічна 140А. Домашня адреса та інші засоби зв’язку невідомі.

ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визнання неправомірними дії старшого інспектора взводу супроводження ДПС УДАЇ ГУМВС м. Запоріжжя майора Осінцева Андрія Володимировича

Звільнено від сплати державного мита відповідно до ст..288 КпАП України.

Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи, та ст. 17 КАСУ.

15 вересня 2010року о 9 г.50 хв. інспектором ДПС ВС УДАІ ГУМВС міста Запоріжжя майором міліції Осінцевим Андрієм Володимировичем відносно мене був складений протокол про адміністративне правопорушення серія АР1№ 043678 і винесена постанова, серія АР № 188384 у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до винесеної постанови мене було визнано винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КпАП, унаслідок порушення мною п. 14.6 ”е” ПДД України. Мені поставлено в обов'язок сплатити грошовий штраф у розмірі 425 грн.

Прийняту постанову вважаю незаконною, яка підлягає відміні, по наступних підставах:

Проїжджаючи по трасі Харків-Сімферополь на 298 кілометрі з боку Харкова у напрямку до АР Крим, рухаючись на спуск ,був вимушений виїхати на смугу зустрічного руху через непередбачені дії водія КАМАЗу і зробити обгін цього вантажного авто. Автомобіль КАМАЗ зненацька почав рух з обочини в попутному напрямку з швидкістю близько 10-15 км/г не виконавши вимоги п.10.1 ПДД:

10. ПОЧАТОК РУХУ ТА ЗМІНА ЙОГО НАПРЯМКУ

10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Його дії призвели до виникнення аварійної ситуації внаслідок якої могла б трапитися ДТП. Щоб уникнути нової аварійної ситуації я не вдався до екстреного гальмування , а виконав виїзд на зустрічну смугу ,де не було жодної автівки , керуючись п.2.14. е) ПДД:

2.14. Водій має право:

е) відступати від вимог законодавства в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Повернувшись на свою смугу руху я був зупинений на пагорбі (приблизно 1000 м від місця події) майором Осінцевим Андрієм Володимировичем , старшим інспектором взводу супроводження ДПС УДАЇ ГУМВС м.Запоріжжя (надалі інспектор).

Після моєї зупинки, інспектор зупинив слідуючий за мною на деякій відстані транспортний засіб КАМАЗ , який я обігнав. Поговоривши з водієм КАМАЗу приблизно хвилину інспектор відпустив водія.

Після цього я був запрошений в машину ДПС де був складений акт про порушення ПДД яке, на думку інспектора, я зробив.

На всі мої зауваження інспектор не реагував. Замість притягнення водія КАМАЗу до відповідальності за скоєння аварійної ситуації інспектор притягнув мене до відповідальності по ч.2 ст.122 КУпАП.

Ніяких вимірів, складання схеми, з'ясування додаткових чинників, фото і відео зйомки не проводилося. На мої пояснення ситуації інспектор не звертав уваги. Свідчення водія, якого інспектор зупинив, у протоколі не занесені але є його прізвище,ім’я та по-батькові .Мого свідка, що знаходився зі мною у машині, Ільюка Євгена Борисовича, інспектор відмовився слухати та заносити його данні до протоколу, чим порушив мої права.

За відсутністю в моїх діях події та складу адміністративного проступку вважаю притягнення мене до адміністративної відповідальності незаконним.

Відповідно до ч.2 ст 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Хочу зауважити, що п.4 ч.2 ст.105 КАС України передбачає можливість стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування спричиненої його незаконними діями шкоди як матеріальної, так і моральної. Таку шкоду мені, справді, спричинено. Оскільки, у відповідності до ст.25 ч.3 Закону України „ Про міліцію ”, заподіяні збитки працівником міліції відшкодовуються державою, а відповідач є органом державної влади, і до того ж, у відповідності до ст.1172 ЦК України, несе відповідальність за дії свого працівника при виконанні службових обов’язків, то саме відповідач має відшкодувати моральну шкоду.

Моральна шкода полягає у тому, що відносно мене було необґрунтовано винесено постанову, мене необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення. Я відчув абсолютну безпомічність перед службовими особами органів державної влади, що підірвало у мене віру у можливість захисту своїх інтересів правовими методами. Внаслідок неправомірних і халатних дій службової особи відповідача я був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, втрачаючи свій особистий час. Також постраждала моя ділова репутація перед Ільюком Євгеном Борисовичем який є моїм начальником та який знаходився разом зі мною у авто. Причинену мені таким чином моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання, я оцінюю у 500 (п’ятсот гривень).
Також я вважаю, що відшкодування моральної шкоди на мою користь призведе в подальшому до більш ретельного відношення до своїх прямих обов’язків відповідача.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 287, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 4, 6, ч.2 ст.71,ст. 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПРОШУ:

1.Опираючись на п.п.2,4 ст.99 КАСУ згідно п.1ст.102 КАСУ поновити строк подачі позовної заяви у зв’язку з тим, що в період з 14 по 24 вересня я знаходився у відрядженні в смт. БЕЛЬБЕК АР Крим де виконував бойове завдання щодо забезпечення виконання пусків керованих ракет у рамках навчань «ВЗАЄМОДІЯ 2010».Копії документів щодо відрядження у додатках.

2. Визнати протиправними дії старшого інспектора взводу супроводження ДПС УДАЇ ГУМВС м. Запоріжжя майора Осінцева Андрія Володимировича щодо складання ним протоколу про адміністративне правопорушення серії АР1№ 043678, та щодо винесення ним постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 188384.

3. Провадження по справі про адміністративне правопорушення від 15 вересня 2010 року про притягнення мене до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП – припинити у зв’язку з відсутністю моєї вини у скоєнні правопорушення,а постанову серії АР № 188384 скасувати.

4.Викликати у суд свідка Демидова Юрія Миколайовича данні якого є в протоколі та ****** Євгена Борисовича, що мешкає за адресою:

м.Миргород вул. Багачанська буд.*** кв ***.

5. На відшкодування моральної шкоди стягнути 500 ( п’ятсот ) гривен з відповідача.

Додаток:

1. Копія позовної заяви.

2. Копія Протоколу про адміністративне правопорушення серія

АР1№ 043678 від 15 .09.2010 року.(2 шт)

3. Копія Постанови, серія АР № 188384 від 15.09.2010 року.(2шт)

4. Копія документів про відрядження.(2 шт)

« 27» вересня 2010 року. ________________________

Обгон

АДМИН — Tue, 22 Jul 2014 11:30:38 GMT

До Шевченківського районого суду
м. Львів, вул. Cічових Стрільців, 12

Позивач:
.................................................
.............................................
тел. ...............................
Відповідач:
ІДПС ВДАІ з обслуговування м. Ів-Франківська мол. сержант міліції Гудз Андрій Ярославович вул. Січинського, 5а
тел.факс 8 (0342) 75-92-28

ПОЗОВНА ЗАЯВА
(у справі за адміністративним позовом).
Звільнено від сплати державного мита відповідно до ст..288 КпАП України.
Цей позов підлягає розгляду у судах на підставі ст..288 ч.3 КУпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівненого до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.

06 квітня 2010р. о 17 год. 30 хв. посадовою (службовою) особою відповідача – інспектором ДПС ВДАІ м. Івано-Франківська мол. сержантом міліції Гудз Андрій Ярославович, винесено постанову серія АТ № 042504 (надалі – постанова) у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч.2 щодо мене, та було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав.
У протоколі, складеному ІДПС ВДАІ м. Івано-Франківська мол. сержантом міліції Гудз Андрій Ярославович, Серія АТ № 055190 (надалі - протокол) про адміністративне правопорушення вказано, що я здійснив обгін транспортного засобу на перехресті вулиць Василіянок та Галицька, чим порушив п.14.6. ПДР. Проте, обгін я не здійснював тому що не виїзжав на смугу зустрічного руху, а згідно п.1.10. Правил дорожнього руху: «Обгін – це випередження одного чи декількох транспортних засобів, пов’язане з виїздом на смугу зустрічного руху». Рухаючись по вул. Василіянок в м. Івано-Франківськ, я зупинився в правій смузі. Коли включився зелений сигнал додаткової секції світлофора, який дозволяє поворот направо, автобус, який стояв переді мною рушив і тоді я побачив великі ями в правій смузі. Тоді я пересвідчився, що ліва смуга абсолютно вільна, включивши лівий сигнал повороту я об’їхав ями і таким чином опинився в лівій смузі. Пересвідчившись в тому, що з протилежного боку перехрестя були відсутні транспортні засоби, які б могли повертати наліво, а також в тому що зправа за перехрестям відсутні пішоходи, які б могли переходити вул. Галицьку, і таким чином, я нікому не можу створити перешкоди, я, включивши правий сигнал повороту, на малій швидкості здійснив поврот на право на вул. Галицьку одночасно з автобусом, який здійснював поворот по правій смузі. Після здійснення повороту я одразу побачив інспектора ДПС, який зупинив мене, подавши сигнал жезлом. Отже, здійснюючи поворот, я залишався у лівій смузі, на смугу зустрічного руху не виїзжав і обгін не здійснював. Виїхати на смугу зустрічного руху і здійснити таким чином обгін, я не міг фізично, оскільки обидві смуги зустрічного руху були зайняті великою кількістю автомобілів, які стояли на червоному сигналі світлофора.
Таким чином Інспектор ДПС ВДАІ м. Івано-Франківська мол. сержант міліції Гудз Андрій Ярославович, не звернувши увагу на мої пояснення про наявність пошкоджень дорожнього покриття порушив п.1.8. Розпорядження № 466 МВС України від 21.05.2009:
1.8. Не допускати випадків документування порушень ПДР, якщо порушення скоєне внаслідок неналежного утримання дорожнього покриття (виїзд на зустрічну смугу для об’їзду перешкод, ям тощо).
Згідно з ДСТУ 3587–97 :
“3.1.2 Гранична глибина окремих осідань, вибоїн не повинна перевищувати 4 см для доріг І – III категорій і груп А, Б вулиць і доріг населених пунктів;…
3.1.3 Гранична висота напливів не повинна перевищувати 2 см для доріг І – III категорій і груп А, Б і В вулиць і доріг населених пунктів;…”
Крім того, перед перехрестям з вул. Галицькою по вул. Василіянок, як і на перехресті взагалі, дорожня розмітка є повністю відсутня і визначити, в якій саме смузі рухаються транспортні засоби неможливо. В додатках представлені фотографії з цього місця, які доводять наявність суттєвих пошкоджень дорожнього покриття перед перехрестям та відсутність дорожньої розмітки.
Хочу вказати і на чисельні порушення процесуального характеру, які теж мали місце при розгляді адміністративної справи.
Інспектор ДПС ВДАІ м. Івано-Франківська мол. сержант міліції Гудз Андрій Ярославович, підійшовши до мого автомобіля не відрекомендувався, як того вимагає п. 28.2. Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року № 111. Потім в своєму службовому автомобілі він натякав на те, що міг би виписати протокол за якесь інше порушення з меншим розміром штрафу, якщо я захочу йому віддячити. Але я категорично відмовився, сказавши, що не здійснював порушення. Тоді інспектор виписав мені протокол за порушення п.14.6. ПДР не надавши ніяких доказів здійснення мною вказаного порушення. Як свідок у протоколі розписався другий інспектор ДПС (Вологій Ю.М. м. Івано-Франківськ, вул. Січинського, 5а), який в момент зупинки мене інспектором ДПС Гудз А.Я., стояв до перехрестя спиною, з кимось розмовляючи, і нічого бачити не міг. При цьому інспектор ДПС Гудз А. Я. відмовився вписати в протокол свідком особу, яка їхала зі мною в моєму автомобілі (..............................................................), мотивуючи це тим, що вона є зацікавленою особою.
Крім, того інспектор ДПС Гудз А.Я. не роз’яснив мені права та обов’язки ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП.
З огляду на викладене вважаю, що дії працівника відповідача були незаконними.
До того ж, слід вказати, що відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача.
А п.1.6. Розпорядження № 466 МВС України від 21.05.2009 говорить:
1.6. Виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР (фото-, відеоматеріалів, показів свідків тощо).

За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, в якому мене визнано винним зазначеною постановою.

ПРОШУ:

1. Викликати у судове засідання по справі, належно повідомивши про дату, мене, представника відповідача та посадову особу, якою винесено постанову про адміністративне правопорушення;
2. Зазначену постанову у справі про адмніністративне правопорушення визнати недійсною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо мене закрити, за відсутністю у моїх діях складу такого правопорушення.

Додатки:
• копія позовної заяви (на трьох аркушах у трьох екземплярах);
• копія протоколу про адміністративне правопорушення Серія АТ
№ 055190 від 06.04.2010 року (три екземпляри);
• копія постанови в справі про адміністративне правопорушення Серія АТ № 042504 від 06.04.2010 року (три екземпляри);
• Фотографії з місця події (3 шт);
• Копія квитанції про сплату судового збору.

14.04.2010 року. ______________________

Операция нетрезвый водитель

АДМИН — Tue, 22 Jul 2014 11:29:07 GMT

Позивач: ХХХХХХХХХХ
01133 м. Київ, бульвар Лесі УкраїнкиХХХХХ
тел. (050) ХХХХХХХХХХХ

Відповідач: Білоусько Юрій Олексійович
інспектор ДАІ Печерського р-ну
старший лейтенант міліції,
Відділ ДАІ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві
01103 м.Київ, Військовий проїзд 8.
тел. 286-24-45

ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання дій протиправними

Цей позов поданий на підставі ст. 17 КАС України яка прямо визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Відповідно ст. 18 КАС України справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача. У ст. 19 КАС України зазначено, що адміністративні справи з приводу оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Суть справи:

16.01.2011р. рухаючись на своєму автомобілі Skoda Fabia д\н ХХХХХХХХ по бульвару Лесі Українки, приблизно о 23г.58хв я помітив патрульний автомобіль ДАІ . Наблизившись до автомобілю ДАІ я побачив вимогу інспектора ДАІ зупинити свій транспортний засіб. Виконавши вимогу інспектора ДАІ, я зупинився біля правого краю проїзної частини. Щоб запобігти протиправним діям, я використовував автомобільний відео регістратор для фіксування процесу спілкування з інспектором ДАІ.

Підійшовши до мене, інспектор ДАІ представився Білоусько Юрієм Олексійовичем, та не назвавши причину зупинки, наказав передати йому документи . Запитавши його про причину зупинки, я отримав відповідь: операція «п’яний водій».
Після цього, я надав для перевірки своє водійське посвідчення, талон попереджень та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Перевіривши документи, інспектор ДАІ повернув мені їх і побажав всього найкращого.

Вважаю дії інспектора ДАІ неправомірними за таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 5 Закону України «Про міліцію» зазначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Згідно п.21 ст.11 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою.

Тобто, існує виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Проте, жодної з цих підстав не було при прийнятті інспектором ДАІ рішення про зупинку мого транспортного засобу. Правил дорожнього руху я не порушував, мій автомобіль був технічно справний та використовувався у точній відповідності із законом. Відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу підтверджується тим, що інспектором ДАІ не було висловлено жодного обвинувачення з приводу перелічених підстав для зупинки автомобілю. Отже, ще на етапі зупинки транспортного засобу інспектор ДАІ грубо порушив Закон України «Про міліцію».

Також, інспектор ДАІ порушив процедуру перевірки документів у громадян. Відповідно до п.2 ст.11 Закону України «Про міліцію» міліції надається право перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію. В даному випадку, інспектором ДАІ не було висловлено на мою адресу підозри у вчиненні правопорушення, а отже перевірка моїх документів була незаконною.

Зупиняючи мій транспортний засіб та перевіряючи в мене документи без законних на те підстав, інспектор ДАІ прямо порушив моє право передбачене ст. 19 Конституції України відповідно до якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Такі дії інспектора ДАІ принизили мене як громадянина України. У законодавстві чітко вказано, що така процедура може проходити по відношенню лише до правопорушників або осіб які підозрюються у правопорушенні. Отже, зупиняючи мій автомобіль та перевіряючи документи, інспектор ДАІ відніс мене до категорії саме цих осіб, хоча я законів не порушував та керував транспортним засобом у точній відповідності з правилами дорожнього руху. Вважаю, що своїми незаконними діями інспектор ДАІ наніс мені моральної шкоди.

Відповідно до ст. 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Переконаний, що по фактам неправомірного рішення про зупинку транспортного засобу та неправомірної перевірки документів необхідно провести повне і ґрунтовне розслідування та притягнути до відповідальності інспектора ДАІ, який винен у порушенні законодавства.

Відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 17, 18, 94, 104, 105, 106, 166 КАС України, ПРОШУ:

1. Визнати дії інспектора ВДАІ Печерського р-ну м. Києва Білоусько Юрія Олексійовича неправомірними під час зупинки мого транспортного засобу.

2. Визнати дії інспектора ВДАІ Печерського р-ну м. Києва Білоусько Юрія Олексійовича неправомірними під час перевірки в мене, ХХХХХХХХ , документів.

3. Визнати дії інспектора ВДАІ Печерського р-ну м. Києва Білоусько Юрія Олексійовича такими, що порушили права громадянина.

4. Прийняти ухвалу про проведення розслідування та вжиття відповідних заходів до інспектора Печерського р-ну м. Києва Білоусько Юрія Олексійовича за порушення законодавства.

5. Зобов’язати інспектора Печерського р-ну м. Києва Білоусько Юрія Олексійовича утримуватися від зупинки транспортних засобів окрім підстав, що зазначені у п.21 ст.11 Закону України «Про міліцію».

Додатки:
1. Копія позовної заяви (3арк).
2. DVD диск - відеозапис розмови з інспектором.

Про визнання дій інспектора ДАІ протиправними

АДМИН — Tue, 22 Jul 2014 11:27:42 GMT

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про визнання дій протиправними

Цей позов поданий на підставі ст. 17 КАС України яка прямо визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Відповідно до ч. 3 ст. 18 КАС України, справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

26.11.2010р. я, керуючи автомобілем «ВАЗ», державний номер «АІ 0000 ВК», рухаючись по вул. Червоноткацька у м. Києві, був зупинений працівником міліції ІДПС ВДАІ Дніпровського р-ну м. Києва Ткаченко Віталієм Валерійовичем (далі – Інспектор ДАІ). Виконавши вимогу інспектора ДАІ, я зупинився біля правого краю проїзної частини.

Підійшовши до мене, інспектор ДАІ наказав передати йому документи на підставі проведення операції «Документ». На це я повідомив інспектору, що це не є підставою для зупинки та зачитав йому п.21 ст. 11 Закону України «Про міліцію» де чітко вказані підстави для зупинки транспортних засобів. Проігнорувавши вимогу Закону, інспектор ДАІ продовжував вимагати від мене документи на право керування транспортним засобом.

Вважаю дії інспектора ДАІ протиправними за таких підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 5 Закону України «Про міліцію» зазначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Згідно п.21 ст.11 Закону України «Про міліцію» міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право зупиняти транспортні засоби в разі:

порушення правил дорожнього руху;
наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту;
забруднення ним навколишнього середовища;
при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою.

Тобто, існує виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Проте, жодної з цих підстав не було при прийнятті інспектором ДАІ рішення про зупинку мого транспортного засобу. Правил дорожнього руху я не порушував, мій автомобіль був технічно справний та використовувався у точній відповідності із законом. Відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу підтверджується тим, що інспектором ДАІ не було висловлено жодного обвинувачення з приводу перелічених підстав для зупинки автомобілю. Отже, на етапі зупинки транспортного засобу інспектор ДАІ грубо порушив Закон України «Про міліцію».

Зупиняючи мій транспортний засіб та перевіряючи в мене документи без законних на те підстав, інспектор ДАІ прямо порушив моє право передбачене ст. 19 Конституції України відповідно до якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Такі дії інспектора ДАІ принизили мене як громадянина України. У законодавстві чітко вказано, що така процедура може проходити по відношенню лише до правопорушників або осіб які підозрюються у правопорушенні. Отже, зупиняючи мій автомобіль та перевіряючи документи, інспектор ДАІ відніс мене до категорії саме цих осіб, хоча я законів не порушував та керував транспортним засобом у точній відповідності з правилами дорожнього руху.

Прошу звернути увагу, що згідно ст. 71 ч. 2 Кодексу Адміністративного Судочинства, в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 17, 18, 94, 104, 105, 106, 166 КАС України,

ПРОШУ:

Визнати дії інспектора ВДАІ Дніпровського р-ну м. Києва Ткаченко Віталія Валерійовича протиправними щодо рішення про зупинку транспортного засобу «ВАЗ», державний номер «АІ 0000 ВК».

Додаток:

Оригінал квитанції про сплату судового збору (1 арк.)

«_____» _______________ 2011р. Шумахер М. П.

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

АДМИН — Tue, 22 Jul 2014 11:25:58 GMT

Cаксаганському районному суду
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
Позивач: makout78
Відповідач: Інспектор дорожньо-патрульної служби батальйону дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно-технічної інспекції підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, молодший сержант міліції Шпак Олександр Сергійович
50069, м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська,11 засоби зв’язку; тел. 26-14-09, 74-11-94

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
Про визначення дій посадової особи у винесенні постанови про адміністративне правопорушення та накладення штрафу незаконними
Даний позов підлягає розгляду у судах на підставі ч.3 ст.288 КпАП України, яка прямо передбачає право особи оскаржити до районного (прирівняного до нього) суду постанову органів державної влади та посадових осіб, до яких належать і органи ДАІ та їх посадові особи.
16 вересня 2010 року службовою особою – інспектором дорожньо-патрульної служби батальйону дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно-технічної інспекції підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, молодшим сержантом міліції, Шпаком Олександром Сергійовичем, було винесено постанову АН № 857276 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КпАП України, про накладення на мене, makout78, адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень 00 копійок.
Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з наступних підстав.
Так, я, makout78 16.09.2010 приблизно о 7.45 дійсно керував автомобілем, держномер по вул. Оржонікідзе без порушення Правил дорожнього руху України (далі – ПДР), після чого був зупинений інспектором ДПС. Зі слів Шпака Олександра Сергійовича я порушив п.17.4 ПДР, а саме не зменшив швидкість і не зупинився щоб надати дорогу маршрутному транспортному засобу, який виїжджав із позначеної зупинки, розташованої в заїзному кармані.
Але з такими висновками інспектора ДПС я не згоден. Дійсно, незадовго до винесення постанови про адміністративне правопорушення, я рухався біля позначеної зупинки громадського транспорту. Але дана зупинка знаходиться не в заїзному кармані, як зазначено у протоколі та постанові, а безпосередньо біля тротуару. П.17.4 ПДР передбачає, що у населених пунктах, наближаючись до автобуса, мікроавтобуса або тролейбуса, що розпочинає рух від позначеної зупинки, розташованої в заїзному "кармані", водії інших транспортних засобів зобов'язані зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати можливість маршрутному транспортному засобу розпочати рух. У разі ж, якщо транспортний засіб, що розпочинає рух від тротуару, ПДР не передбачають надання переваги таким транспортним засобам.
Якщо ж інспектор ДПС стверджує, що я все-таки порушив даний пункт ПДР, то в мене виникає логічне запитання: чому інспектор не долучив до матеріалів справи пояснення водія автомобіля, якому я нібито не надав дорогу та який в даному випадку, відповідно до ст.269 КпАП України, є потерпілими. Не встановивши його особу, не забезпечивши його участі в процесі, інспектор порушив права потерпілого та зробив неможливим розгляд справи з оцінкою всіх обставин і доказів. У відповідності до ст.256 КпАП України дані цих осіб є відомостями, які мають обов’язково, при наявності потерпілих, зазначатися у протоколі. Щонайменше, в даному разі, водій транспортного засобу, якому я нібито не надав дорогу, є свідком у справі. Сам характер порушення, про яке йде мова, говорить про неможливість його вчинення без потерпілих та свідків. Ніяких доказів щодо моєї винуватості в протоколі та постанові не вказано, показання ймовірних свідків відсутні.
Крім того, у той момент, як я проїжджав вказану зупинку, мікроавтобус, якому я начебто не завадив розпочати рух, продовжував посадку/висадку пасажирів. Це підтверджується ще і тим, що сигнал лівого повороту, який у відповідності до п.9.2 ПДР, не був увімкнений, хоча вказаний пункт передбачає що перед початком руху водій повинен ввімкнути відповідний покажчик повороту. Керуючись п.1.4 ПДР, у якому вказано, що кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила, я продовжив рух, оскільки водій маршрутного транспортного засобу не розпочинав рух від зупинки.
Також не відповідає дійсності і напис інспектора у про те, що він врахував обставини, викладені в ст. 33 та ст.280 КпАП України. Необхідно зазначити, про те що при винесенні постанови була грубо порушена ст.33 КпАП України, яка зобов’язує при накладенні стягнення враховувати характер вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують відповідальність. Інспектор ДПС проігнорував даний обов’язок та не врахував будь-які фактичні дані, що мали б значення для винесення постанови про адміністративне правопорушення та накладення штрафу.
Також, відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як вбачається зі змісту постанови в справі про адміністративне правопорушення, до неї не додається жодного доказу моєї вини. Тобто ні фото-, ні кінозйомка не проводилась, свідків немає.
Хочу додати, що обставини порушення, засоби та методи його фіксації підлягають детальному з`ясуванню у відповідача по справі, так як саме на нього, у відповідності із ч.2 ст.71 КАС України, покладено обов`язок доказування правомірності своїх дій.
Натомість слід вказати, що згідно приписів Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною вище постановою, що дає підстави для скасування постанови АН №857276 по справі про адміністративне правопорушення відносно makout78.
Вважаю, що мої конституційні права та свободи були порушені, і з метою їх захисту, згідно ч.2 ст.276 КпАП України, я вимушений у встановлений законом строк звернутися до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17, 19, 20, 71, 104, 105, 106, 162 КАС України, 14-1, 251, 258, 276 КпАП України, -
ПРОШУ СУД:
1. Визнати дії посадової особи – інспектора дорожньо-патрульної служби батальйону дорожньо-патрульної служби відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території м. Кривого Рогу та автомобільно-технічної інспекції підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, молодшого сержанта міліції, Шпака Олександра Сергійовича, по винесенню постанови АН №857276 по справі про адміністративне правопорушення від 16.09.2010 р. неправомірними.
2. Скасувати постанову про адміністративне правопорушення АН №857276 від 16.09.2010 р.
3. Закрити провадження у справі.

Додатки:
1. Копія позовної заяви.
2. Копія постанови про адміністративне правопорушення.
3. Копія протоколу про адміністративне правопорушення.

« » 2010 р. (підпис)

Создание аварийной ситуации

АДМИН — Tue, 22 Jul 2014 11:22:12 GMT

Ходатайство в суд
(к рассмотрению дел по судовым статьям, ст.122 ч.4, аварийка)

_до Южноукраїнського міського суду____
(назва суду)
__вул. Дружби народів, 3-А_____________
(адреса суду)

судді ________.____________________
(прізвище, ІБ)

Особа, що притягається до
адміністративної відповідальності
____________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)

___________________________________
(адреса)

(телефон)

КЛОПОТАННЯ

В провадженні судді __ знаходиться справа за №__ щодо притягнення мене до адміністративної відповідальності.
Керуючись ст. 268 КпАП України, вважаю за необхідне повідомити наступну інформацію.
__ січня 2011 р., біля 11 години 55 хвилин, не порушуючи ПДР я рухався в
м. Нова Одеса по дорозі "Миколаїв-Ульянівка" на автомобілі (надалі ТЗ) __, державний номер __ у напрямку до м. Южноукраїнськ. У місці з дорожньою розміткою, що дозволяє обгін, я почав здійснювати обгін авто, що рухався в попутному напрямку зі швидкістю близько 40 км/год. Обгін здійснював з додержанням вимог ПДР: включивши покажчик повороту до початку здіснення маневру згідно п. 9.2 (б) і 9.4 ПДР, переконавшись в безпеці маневру та відсутності перешкод для інших учасників руху згідно п.10.1 і 14.2 ПДР, та дотримуючись дозволенної швидкості в населеному пункті згідно п. 12.4 ПДР. Коли я порівнявся з авто, яке обганяв, я побачив, що автомобіль д.н. ВЕ6242АІ, котрий до того часу рухався перед нами десь за 70-80 метрів, не показавши будь-яких сигналів про свої маневри, зробив різкий розворот у місці заїзду до прилягаючої території та почав рухатись назустріч. Не в змозі повернутися до своєї смуги внаслідок руху справа поряд мого ТЗ другого авто та розуміючі, що моє прискорення може призвести до зіткнення з зустрічною або попутною автівками, щоб уникнути або мінімізувати наслідки можливого ДТП, мені довелось вдатися до негайного інтенсивного гальмування згідно пояснень до п. 12.8 (г) ПДР, до повної зупинки мого ТЗ. Після того, коли мене випередило попутне авто, я повернувся до своєї смуги руху. З автомобілю д.н. __, який зупинився на протилежному боці дорогі вийшли два працівника міліції, та підійшовши до мене, звинуватили у створенні аварійної ситуації. Інспектор ДПС Пушкаревский С.В. склав протокол про адміністративне правопорушення сер. ВЕ1 №__ від 1__2011 року, в якому вказав, що, на його думку, мною порушений п.10.1 ПДР, та визнав мене винним у скоєнні правопорушення, передбачене ч.4 ст. 122 КпАП України.
Мої зауваження, на те, що я не порушував ПДР, що всі мої дії були скеровані на уникнення ДТП для запобігання загибелі чи каліцтву усіх учасників події, яка сталася внаслідок порушення водієм автомобілю ДПС п. 10.4 ПДР, який вимагає дати дорогу попутним ТЗ, що мої дії не підпадають під поняття адміністративного правопорушення, тому що я не порушував вимоги ПДР під час здіснення обгону, що притягнення мене до відповідальності згідно ч.4 ст. 122 КпАП України не відповідає змісту норми КпАП України, не були прийняті до уваги, також не було наведено будь-якої оцінки моїм поясненням про незгоду з висунутим звинуваченням, записаним до протоколу.
На мою думку, саме дії водія автомобілю д.н. __ призвели до створення аномальної ситуації із-за не виконання ним вимог ПДР в частині: п.9.2 (б) по поданні сигналу повороту перед виконанням маневру (розвороту), п. 10.1 по переконанню (за допомогою дзеркал заднього виду) у тому, що своїм маневром нікому не нашкодить, та п.10.3 по вимозі дати дорогу ТЗ попутного напрямку.

Дії інспектора ДАІ з притягненню мене до адміністративної відповідальності є противоправними з наступних підстав:
1. Перед початком обгону я виконав усі вимоги п.п. 10.1 та 14.2 ПДР, впевнився, що: не було інших авто, яки б почали обгін; водій авто переді мною не подав сигналу про наміри будь-якого маневру (повороту, перестроювання); смуга зустрічного руху була під час обгону вільна на достатню відстань (взагалі не було зустрічних авто); після обгону я зможу повернутися в смугу руху без перешкод для інших учасників дорожнього руху.
2. Безпідставно мене було притягнено до відповідальності згідно ч.4 ст. 122 КпАП України тому, що ст.122 КпАП України передбачає окремо (частини 1-3) відповідальність за ряд звичайних порушень ПДР, окремо (частина 4) за такі, якими створено аварійну обстановку, тобто у результаті яких інші учасники руху були змушені різко змінювати швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів для забезпечення безпеки.
Але обставини, згідно яких наступає відповідальність по ч.4 ст. 122 КпАП України мають бути підтверджені фактичними даними, а саме: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження та іншими документами. В даному випадку наявність таких учасників руху по справі нічим не підтверджено.
Якщо дійсно комусь було створено аварійну обстановку, то це не може мати місце без наявності потерпілого. Між тим, у відповідності до ст.256 КпАП України, якщо були потерпілі, то їх дані повинні бути вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, наряду з іншими даними. У протоколі, між тим, такі дані не вказані, що свідчить як про відсутність доказів наявності у моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КпАП України, так і про невідповідність змісту протоколу вимогам ст.256 КпАП України.
Таким чином, докази того, що мав місце один з найважливіших елементів складу зазначеного адміністративного правопорушення по справі відсутні.

Оскільки всі мої дії відповідають законодавству України і адміністративного правопорушення я не скоював, тому вважаю, що законні підстави для притягнення мене до адміністративної відповідальності відсутні.

На підставі викладеного,

ПРОШУ:
1. Прийняти клопотання до розгляду та долучити до матеріалів справи.
2. Закрити провадження по справі в зв’язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.

31.01.2011 р. ________________
Підпис П.І.Б

Как определить и рассчитать размер компенсации за причиненные моральные старания?

АДМИН — Tue, 22 Jul 2014 11:13:01 GMT

Это, пожалуй, самый сложный вопрос как для лица, которому причинен моральный вред, так и для суда, при рассмотрении иска о возмещении морального вреда.

Газета «Бизнес» в № 27 за 2000 г. опубликовала примерную схему расчета морального вреда. Эта схема носит рекомендательный характер. Можно ею воспользоваться, а можно придумать свою схему. Здесь, как говориться, широкое поле для творчества и изобретательности вас и вашего адвоката.

Автор статьи юрист Алёна Смирнова.

СУДЕБНЫЕ РЕШЕНИЯ

Незаконная эвакуация транспортного средства может нанести моральный вред

1 декабря 2006 года Соломенский районный суд г. Киева, рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г. Киеве гражданское дело по иску гр на Забары к коммунальному предприятию «Киевдорсервис», 3-е лицо: Управление государственной автомобильной инспекции г. Киева, о возмещении материального и морального вреда, установил следующее.

Истец обратился в суд с иском и просит взыскать с ответчика 125,20 грн материального и 2000 грн морального вреда.

Ссылается в иске на то, что 11 мая 2005 года он припарковал свой автомобиль на ул. Шота Руставели в районе дома № 25 в г. Киеве, возвратившись спустя некоторое время к месту парковки автомобиля, последнего на месте не обнаружил. Данное обстоятельство вызвало у него оцепенение и отчаяние.

Истец указывает, что автомобиль им был обнаружен на площадке по адресу: г. Киев, ул. Молодогвардейская, 9, последний он смог забрать лишь после того, как уплатил денежные средства за услуги, которые якобы были предоставлены ответчиком.

Обосновывая незаконность действий ответчика, истец ссылается на то, что действия ответчика по эвакуации принадлежащего ему автомобиля не отвечают требованиям закона и нарушают его права как собственника автомобиля, а потому просит удовлетворить иск.

Представитель ответчика в судебное заседание не явился, хотя неоднократно надлежащим образом был уведомлен. Из предоставленных суду письменных пояснений усматривается, что коммунальное предприятие «Киевдорсервис» иск не признает, ссылается при этом на то, что решением Киевсовета № 47/207 от 26 сентября 2002 года утверждены Правила парковки транспортных средств в г. Киеве.

Совместным приказом Главного управления транспорта КГГА и Главного управления МВД Украины в г. Киеве № 9/41 от 26 января 2003 года утверждена Инструкция принудительного перемещения, блокирования (разблокирования) транспортных средств и производства по делам о нарушении водителями и должностными лицами установленных в г. Киеве Правил.

Подпунктами 8.2—8.13 Правил парковки транспортных средств в г. Киеве установлены основания и порядок принудительного перемещения транспортных средств.

Решение согласно «Протоколу осмотра и перемещения транспортного средства» о принудительном перемещении принимается ГАИ ГУ МВД Украины в г. Киеве, а КП «Киевдорсервис» по вызову ГАИ подает эвакуатор и на основании протокола осмотра и перемещения транспортного средства осуществляет чисто технические функции — доставляет автомобиль на специально оборудованную площадку предприятия.

Исходя из этого, в данном случае возникли правоотношения между истцом и ГАИ, а потому ставить вопрос о возмещении причиненного ему вреда он должен перед органами, принявшими такие решения. На основании изложенного, просит в иске к КП «Киевдорсервис» отказать.

Представитель 3-го лица — Управление государственной автомобильной инспекции г. Киева — в судебное заседание не явился, хотя неоднократно надлежащим образом был уведомлен, суд считает возможным рассматривать дело по имеющимся материалам.

Заслушав пояснения истца и его представителя, исследовав материалы дела, суд считает иск обоснованным, исходя из следующего.

Судом установлено, что 11 мая 2005 года истец припарковал свой автомобиль ВАЗ на ул. Шота Руставели в районе дома № 25 в г Киеве.

11 мая 2005 года инспектором ГПС полка ГПС ГАИ ГУ МВД Украины в г. Киеве был составлен протокол осмотра и перемещения транспортного средства ВАЗ, принадлежавшего истцу, осуществившему остановку в зоне действия знака «Остановка запрещена».

На основании данного протокола работниками КП «Киевдорсервис» автомобиль истца был загружен на эвакуатор и доставлен на специально оборудованную площадку по адресу: г. Киев, ул. Молодогвардейская, 9.

Решением Киевсовета № 47/207 от 26 сентября 2002 года утверждены Правила парковки транспортных средств в г. Киеве.

Истец в своих объяснениях указал, что Правил дорожного движения Украины при парковке автомобиля он не нарушал, протокол об административном правонарушении относительно него не составлялся.

Суд считает обоснованными утверждения истца по этому поводу, исходя из следующего.

Ответственность водителей за нарушение правил остановки и стоянки автомобилей предусмотрена частью 2 статьи 122 КУоАП и их рассмотрение в соответствии со статьей 221 этого Кодекса отнесено к компетенции районных судов.

Согласно требованиям статьи 6 КУоАП, органы исполнительной власти и местного самоуправления в данной сфере уполномочены только разрабатывать и осуществлять меры, направленные на предотвращение административных правонарушений.

Исходя из изложенного выше, суд пришел к выводу, что действия ответчика по эвакуации транспортного средства истца осуществлены именно в пределах ответственности водителя за нарушение Правил дорожного движения, привлекать к которой КП «Киевдорсервис» не уполномочено законом, поскольку такие действия имеют принудительный характер, то есть характер ответственности.

Законодательством Украины предусмотрено несколько видов ответственности, в том числе и административная.

Подведомственность дел об административном правонарушении и компетенция органов по решению вопросов, связанных с наложением административных взысканий за нарушение ПДД, урегулирована главой 17 КУоАП, которой также урегулирован порядок и основания наложения административных взысканий.

Исходя из изложенного выше, суд пришел к выводу, что сумма 125,20 грн, уплаченная истцом за услуги эвакуатора является именно административным штрафом, полномочиями на наложение которого ответчик не наделен.

В соответствии со статьей 1166 ГК Украины имущественный ущерб, причиненный неправомерными решениями, действиями или бездеятельностью личным неимущественным правам физического или юридического лица, возмещается в полном объеме лицом, которое его причинило.

Учитывая вышеизложенное, суд считает уплаченные истцом 125,20 грн ущербом, причиненным ему по вине ответчика, а потому данная сумма подлежит взысканию с ответчика в его пользу.

В соответствии со статьями 23 и 1167 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав, который заключается в душевных страданиях, испытываемых физическим лицом в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников.

В соответствии с постановлением Пленума Верховного Суда Украины № 4 от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий либо других отрицательных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездеятельностью других лиц.

Исходя из изложенного выше, суд пришел к выводу об обоснованности требований истца в части возмещения морального вреда и его удовлетворения.

Руководствуясь статьями 23, 1166, 1167 ГК Украины, статьями 57—60, 209, 212—214 ГПК Украины, постановлением Пленума Верховного Суда Украины № 4 от 31 марта 1995 года «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», Совместным приказом Главного управления транспорта КГГА и Главного управления МВД Украины в г. Киеве № 9/41 от 26 января 2003 года, суд решил:

— иск гр-на Забары к коммунальному предприятию «Киевдорсервис», 3-е лицо: Управление Государственной автомобильной инспекции г. Киева о возмещении материального и морального вреда удовлетворить;

— взыскать с коммунального предприятия «Киевдорсервис» в пользу гр-на Забары 125,20 грн материального и 2000 грн морального вреда, а всего 2125,20 грн;

— взыскать с коммунального предприятия «Киевдорсервис» в пользу гр на Забары судебный сбор в размере 59,50 грн и 30 грн расходов на информационно-техническое обеспечение в пользу государства.

Решение может быть обжаловано на протяжении 20 дней со дня подачи заявления об апелляционном обжаловании, подаваемого на протяжении 10 дней со дня его оглашения.

(Решение Соломенского районного суда г. Киева от 1 декабря 2006 года. Дело № 2-2548 2006 г. Председательствующий — Литвина Н.М.)

(Решение вступило в законную силу.)

МОРАЛЬНЫЙ УЩЕРБ И ЕГО ВОЗМЕЩЕНИЕ

АДМИН — Tue, 22 Jul 2014 11:07:58 GMT

Под моральным ущербом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или иных негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействиями других лиц.

Право на возмещение морального ущерба является одним из наших неотъемлемых прав, закрепленных в Конституции Украины.

Так, в ч.4 ст.32 Конституции Украины сказано, что каждому гарантируется судебная защита права опровергать недостоверную информацию о себе и членах своей семьи и право требовать изъятия любой информации, а так же право на возмещение материального и морального ущерба, причиненного сбором, хранением, использованием и распространением такой недостоверной информации.

Статья 56 Конституции Украины закрепляет за каждым право на возмещение за счет государства или органов местного самоуправления материального и морального ущерба, причиненного незаконными решениями, действиями или бездействиями органов государственной власти, органов местного самоуправления, их должностных лиц и служащих при осуществлении ими своих полномочий.

Конституция содержит нормы прямого действия, и в них закреплены основные принципы возникновения права на возмещение морального ущерба.

Эти же принципы отражены в Гражданском Кодексе Украины (далее – ГК Украины), в частности в статьях 6, 7, 440-1. Так, статья 6 ГК Украины устанавливает, что защита гражданских прав осуществляется, в том числе, путем компенсации морального вреда. Таким образом законодательно закреплено, что, нарушая законные права граждан, лицо, тем самым, причиняет моральный вред, который подлежит компенсации.

В ст.7 ГК Украины речь идет о защите чести, достоинства и деловой репутации. В части третьей указанной статьи определено право граждан и организаций требовать наряду с опровержением сведений, порочащих их честь, достоинство и деловую репутацию возмещения имущественного и морального (неимущественного) вреда, причиненного распространением этих сведений. При этом право на возмещение морального вреда сохраняется и в том случае, если ответчик опроверг недостоверные сведения в добровольном порядке.

В каких же случаях возникает право на возмещение морального ущерба? В Постановлении Пленума Верховного Суда Украины «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» № 4 от 31.03.1995 г. сказано, что право на возмещение морального (неимущественного) вреда возникает в случаях, предусмотренных специальным законодательством, в частности: статьями 7 и 440-1 ГК Украины, статьей 49 Закона Украины «Об информации», статьей 24 Закона Украины «О защите прав потребителей», статьей 44 Закона Украины «Об авторском праве и смежных правах», статьями 1, 33, 34 Закона Украины «О внешнеэкономической деятельности», статьей 10 Закона Украины «О режиме иностранного инвестирования», статьей 173-1 Кодекса Законов о труде Украины (КЗоТ), статьей 12 Закона Украины «Об охране труда», статьей 17 Закона Украины «О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей», статьей 3 Закона Украины «О порядке возмещения вреда, причиненного гражданину незаконными действиями органов дознания, досудебного следствия, прокуратуры и суда» и др.

Для судов общей юрисдикции данное Постановление Пленума является нормативным актом обязательным для применения в практике рассмотрения исковых заявлений о возмещении морального ущерба. Хотя данное Постановление Пленума содержит серьезное ограничение для защиты наших с вами прав. Получается, что если специальным законодательством, регулирующим правоотношения в той или иной области нашей жизни, не предусмотрено право на возмещение морального вреда, то суд откажет в удовлетворении иска о взыскании компенсации моральных страданий и переживаний. Кроме того, ни Конституция Украины, ни ст.440-1 ГК Украины не содержит каких либо оговорок и ограничений случаев, когда возникает право на возмещение морального вреда. Из содержания Основного закона и Гражданского кодекса следует, что лицо вправе требовать возмещения морального ущерба в случаях нарушения его прав неправомерными действиями или бездействиями в любых гражданских и иных правоотношениях.

Такой же вывод сделан в Разъяснениях Высшего Хозяйственного Суда Украины «О некоторых вопросах практики разрешения споров, связанных с возмещением морального вреда» № 02-5/95 от 29.02.1996 г. В п.4 Разъяснений сказано, что действующее законодательство не содержит исчерпывающего перечня обстоятельств, по которым предприятие или организация может считать, что ей причинен моральный ущерб.

В каких случаях наступает обязанность лица возместить моральный ущерб?

Для этого необходимо наличие четырех юридических признаков в их совокупности для того, что бы у причинителя морального вреда возникла обязанность его возместить.

1. Наличие морального вреда. Под вредом в праве понимается всякое умаление охраняемого правом блага. Охраняемое правом благо может быть имущественным или неимущественным. Моральным (неимущественным) является вред, который не имеет экономического, денежного содержания. Если человек испытывает душевные или физические страдания, унижены его честь и достоинство, ухудшилось здоровье, нарушено право собственности, в том числе и интеллектуальной, нарушены привычный образ жизни и нормальные жизненные связи, если не возможно продолжение активной общественной жизни, нарушены отношения с окружающими людьми, или имеют место другие негативные последствия, значит можно с уверенностью сказать, что человеку причинен моральный вреда.

2. Противоправное поведение причинителя вреда. Противоправным является такое поведение причинителя вреда, при котором его действиями, или бездействиями нарушаются права и охраняемые законом интересы граждан и организаций. По общему смыслу гражданского законодательства, причинение вреда признается противоправным, если причинитель не имел права совершать те, или иные действия, своими действиями нарушил какую-либо конкретную правовую норму. При этом поведение причинителя вреда может выражаться как в действиях, так и в бездействии.

Действие - это активная форма поведения лица. Бездействие - это форма поведения лица, связанная с не совершением действий, которые лицо должно было и могло совершить в силу закона, или взятого на себя обязательства.

3. Причинная связь между поведением лица и причинением вреда. Необходимо наличие причинно-следственной зависимости между поведением причинителя вреда и наступившими последствиями в виде морального вреда, т.е., должна быть установлена объективная связь между данными явлениями. Наличие факта виновных действий, как и наличие самого морального вреда, необходимо доказывать в суде.

4. Вина причинителя морального вреда. Вина лица, причинившего моральный вред, может быть выражена в любой форме (умышленной, либо неосторожной) и степени (простая неосмотрительность, или грубая неосторожность). Но не зависимо от формы и степени вины лицо, виновное в причинении морального вреда, обязано возместить этот вред.

Исключение из этого правила может иметь место, если оно предусмотрено специальным законодательством. Например, за вред, причиненный работником при исполнении им трудовых обязанностей, ответственность несет организация, где он работает. Таким образом, имеет место исключение, при котором обязанность возмещения возложена не на виновное лицо.

По общему правилу моральный вред подлежит возмещению лицом, причинившим вред, если оно не докажет, что вред причинен не по его вине. А если докажет, то обязанности возместить этот вред у причинителя не возникнет.